Сергій Жадан. Марадона
Сергій Жадан. Марадона: Нова книга віршів. – Харків: Фоліо, 2007. – 166 с.
Після прочитаного збожеволіли? А Жадан довідок не дає…
“Нова книга віршів” – написано на першій сторінці “Марадони” Сергія Жадана. І чому віршів? І навіщо писати нова? Тут власне все: вірші, проза, переклади, замальовки, фото (п’єс не бачу, того й певно книга віршів). Вона сумбурна й беззмістовна, як щось сучасне, щось українське. Але й таке є в цій збірці, що після прочитаного хочеться посипати її червоним перцем і облити найсолодшим медом, а потім з’їсти усе це зализавши сіллю з лимонним соком.
Сергій Жадан вже давно “вбив” силаботоніку і “воскресив” її і просто начхав на неї, бо вирішив, що поезія – це той “пластиліновий метал” про який у свій час говорили Василь Кожелянко та Володимир Сердюк, він ліпить з ним усе, що хоче і в нього на диво добре виходить, а потім це розмякле “залізо” набуває ідеальної форми. В новій книзі його форма перетікає то в м’яч, то в кеди, бо присвячена колективним видам спорту. Особливо вражає, що чотири роки тому в “Цитатнику” перший рядком вірша “Пушери” був таким афоризмом: “Ісус думає про тебе, коли ти думаєш про наркотики”, певно було б добре розмістити ці слова на всіх білбордах в містах, але не знати, чи вірять наркомани в Бога… А от в “Марадоні” є вірші “Трамадол”, “Гриби Донбасу”, “Дезертири”, “Big Gansta Party” та інші і вони далеко не оспівують, як Ісус сумує, коли ми вживаємо наркотики. Навіть на звороті книги написано, що Сергій Жадан був ініціатором по внесенню поправок до закону України “Про лібералізацію та легалізацію системи розповсюдження фармакологічних речовин”, відхилену Верховною Радою України п’ятого скликання, може це жарт, але дуже вдалий, бо справді не знаєш, вірити написаному чи ні. Не можливо залишити без уваги новелу “Каса довідок не дає”, де читаєш класичного Жадана з притаманною лише йому мовою, з умінням так описати простий випадок, що хочеться заголитися, стати навколішки і рвати на голові волосся. Взагалі, це не можливо описати, треба прочитати і краще наодинці, бо неадекватна реакція гарантується.
Після прочитаного збожеволіли? А Жадан довідок не дає…
“Нова книга віршів” – написано на першій сторінці “Марадони” Сергія Жадана. І чому віршів? І навіщо писати нова? Тут власне все: вірші, проза, переклади, замальовки, фото (п’єс не бачу, того й певно книга віршів). Вона сумбурна й беззмістовна, як щось сучасне, щось українське. Але й таке є в цій збірці, що після прочитаного хочеться посипати її червоним перцем і облити найсолодшим медом, а потім з’їсти усе це зализавши сіллю з лимонним соком.
Сергій Жадан вже давно “вбив” силаботоніку і “воскресив” її і просто начхав на неї, бо вирішив, що поезія – це той “пластиліновий метал” про який у свій час говорили Василь Кожелянко та Володимир Сердюк, він ліпить з ним усе, що хоче і в нього на диво добре виходить, а потім це розмякле “залізо” набуває ідеальної форми. В новій книзі його форма перетікає то в м’яч, то в кеди, бо присвячена колективним видам спорту. Особливо вражає, що чотири роки тому в “Цитатнику” перший рядком вірша “Пушери” був таким афоризмом: “Ісус думає про тебе, коли ти думаєш про наркотики”, певно було б добре розмістити ці слова на всіх білбордах в містах, але не знати, чи вірять наркомани в Бога… А от в “Марадоні” є вірші “Трамадол”, “Гриби Донбасу”, “Дезертири”, “Big Gansta Party” та інші і вони далеко не оспівують, як Ісус сумує, коли ми вживаємо наркотики. Навіть на звороті книги написано, що Сергій Жадан був ініціатором по внесенню поправок до закону України “Про лібералізацію та легалізацію системи розповсюдження фармакологічних речовин”, відхилену Верховною Радою України п’ятого скликання, може це жарт, але дуже вдалий, бо справді не знаєш, вірити написаному чи ні. Не можливо залишити без уваги новелу “Каса довідок не дає”, де читаєш класичного Жадана з притаманною лише йому мовою, з умінням так описати простий випадок, що хочеться заголитися, стати навколішки і рвати на голові волосся. Взагалі, це не можливо описати, треба прочитати і краще наодинці, бо неадекватна реакція гарантується.
3 коментарі
Мабуть, доведеться купувати книгу… І чому я ще цього не зробив? Бо вирішив, що після «Депеш мода» Жадан все одно нічого кращого не напише, а тепер маю сумніви…