Христя Венгринюк
Рейтинг
+165.21
Сила
454.98

Христя Венгринюк

k-vengryniuk

Автобіографічний опус про мистецтво та війну

Цього дня я по-іншому відчула, що таке війна. До того, звісно, тисячі смертей, друзі в АТО, смерті знайомих, смерті знайомих знайомих. Батько, який ходить на всі поховання солдат, що привозять у закритих трунах і я, яка намагається триматися і допомагати.Коли змінюється погода, в моїй голові теж тоді щось змінюється, я стаю бліда, наче церковна свічка Й погано розумію реальність. Реальність для мене стає якось надто тихою. Весною не розумію й погоду, то вдягаюся надто тепло, то змерзаю, але бачу...
Читати далі →

Донецьк: любовь і боль

У Донецьк на літературний фестиваль «Ізоляція» Любко Дереш запросив мене ще взимку, але тоді ситуація була інша, і приїхати чи не приїхати на фестиваль не було так принципово. Після останніх подій на Сході я розуміла, що обов’язково треба їхати і обов’язково з оголеним серцем, щоб відчути все нарешті самій і не лише через екран телевізора, монітора чи через очі літер. Це був мій другий візит у Донецьк, перший раз я приїхала у кінці жовтня з презентацією книг «Хутір Америка» та «Довгі очі». Вир...
Читати далі →

І знову про "духовних" людей!

Упродовж року я ходила на лекції по східній філософії в культурно-просвітній центр «Агні», що на провулку Турецькому, 5 у Чернівцях. Я не була членом клубу і не намагалася туди вступити, просто часом (коли була в Чернівцях по п’ятницях) приходила на семінари. Виявилось, що туди ходять багато моїх знайомих, але я раніше про це не знала. Семінари були цікаві і не зомбуючі, бо я на це звертала дуже велику увагу, але досить часто мене дивували деякі вислови лектора-директора центру Михайлова Едуарда...
Читати далі →

Без кулі в потилицю (?)

Без кулі в потилицю (?). [стаття була написана ще до феноменальної заяви Арсенія Яценюка про «Кулю лоб, так кулю в лоб»]            Монахині-паломниці з Польщі передали тим, хто перебуває на Майдані в Києві, руками зроблені хрестики з цупких ниток. Один перепав і мені. Я довго дивилася на прекрасний виріб і думала, що це так дико, коли люди з чужих країн переймаються серцем за тебе невідомого їм, бажаючи сил і терпіння, а «рідні» брати мочать тебе по голові і переконані, що треба повернутися д...
Читати далі →

Ніколи не пишу віршів з класичним римуванням, але так відчула. Революційне

000 290 Він мені тихо каже нервовим гортанним голосом Він мені тихо вказує на всіх янголів і серафимів. я ледь навприсядки, трішки навпомацки йду між цих куль, як дитина по сиротинцю. десь відгрівають долоні, торкаючись чужих пальців і кожен світанок дякує, що ніч цю прожили я відмовляюся вірити, чути і бачити, що хтось народив дитину, а вона когось вбила… крізь серце стискаються віхоли й майбутні відлиги цієї зими не лише снігів так багато, а й крові комусь це зовсім байдуже, хтось ї...
Читати далі →

Тримаю Хвильового за руку

Ніколи не могла подумати, що відчую з усіх глибин серця моїх улюблених письменників «Розстріляного відродження» та шістдесятників. Завжди, торкаючись їхньої біографії та художніх текстів, думала, що вони своїм стражданням та спротивом вибороли для нас, грішних, гарне майбутнє. «Але історія циклічна» — вчора сказала моя найближча подруга. І я дивлюся у бік письменників-сучасників і бачу, що окрім облич нічого не змінюється. Письменники вдягають шоломи-друшляки на голову і йдуть у бій, вони пишуть...
Читати далі →

«Нічого не боятися, ігнорувати владу, не працювати, страйкувати і відстоювати свою позицію»

Притягнула мольберт з горища в кімнату, бо там нема інтернету. Щоб завжди могти бути «увімкнутою». П’ятий день «мажу», а не пишу картину на таку актуально-банальну тему: «Революція (і нехай кажуть, що це ще не революція), в мені вона точно бушує. На робочому столі...
Читати далі →

Кожному чоловіку з Чернівців, який поїде днями на Майдан в Київ подарую цікаву книгу і поцілунок в щічку!*

Я знаю, що Ви теж в цю ніч не спали! Ви бачите, що у цієї влади нема ні серця, ні совісті. Я підлікувалася два дні вдома і знову їхатиму в Київ. Я не зможу стояти плече в плече з «Беркутом», тому прошу кожного чоловіка, який знає, що він – щасливе майбутнє кожної жінки і нашої Краї...
Читати далі →

Психосоматика: моя рецепція на питання, чому на Майдані хворіють люди

Я завжди думала, що хотіла би бути великим здоровим чоловіком, тоді мені не було б нічого страшно і може тоді я б нічого і нікого не потребувала особливо. Перебуваючи кілька днів на Майдані Незалежності, відчувала, як сили просто йдуть від мене, залишаючи за собою лише довгу дорогу тривоги. Цієї ноч...
Читати далі →

Моя друга революція, або сповідь зі Столиці

Ще вчора не була готова писати цих рядків, а вже сьогодні впевнена, що можу висловитися відкритим серцем (як завжди поетичним, але у кожного воно своє, тому не можу його нині змінити і, певно, не хочу). Після Помаранчевої революції (яку ми перемогли і саме це у контексті є найваливішим!) стояла доси...
Читати далі →